Законодавство
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
 

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ
"КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ТЕХНІКУМ ЛНАУ"

На головну Доступ до публічної інформації Контакти... ...Ліцензія АE №636137 від 27.04.2015
На головну
 
 
Календар
«    Вересень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 
 
Архів новин
Вересень 2017 (4)
Серпень 2017 (4)
Липень 2017 (9)
Червень 2017 (8)
Травень 2017 (8)
Квітень 2017 (10)
 
 
Луганський національний аграрний університет

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 
Урядова горяча лінія
 
Ключевые теги:
 
Slam Camp в КТЛНАУ, Абітурієнту 2012 - Нова спеціальність, бінар земправо, Боротьба з тютюнопалінням, Колодій (Масляна), КОНКУРС СНЕГОВЫХ ФИГУР, Новорічна дискотека, Новорічна казка, Світ чистої води, Ярмарок професій
 

 



ОГОЛОШЕННЯ

флаг


Музейна справа
 

П Р Е З Е Н Т А Ц І Я

кімнати "Музей-світлиця"

    Народ, який не знає свого минулого, свого коріння, традицій, культури, не має майбутнього. Саме з метою прилучити молодь до національної культури, відродити минувшину, формувати національну самосвідомість та духовність, прищеплювати любов до рідної землі та мови було створено у  Відокремленому підрозділі «Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету» історико - краєзнавчу кімнату "Музей-світлиця".

Засновники музею – наші педагоги:

  1. Викладач світової літератури - Ісаєва А.П.
  2. Викладач історії - Мірошниченко І.О.

    Керівник музею: викладач української мови та літератури - Акулова О.М.

    Музей відкрито на підставі рішення  педагогічної ради технікуму (протокол № 1 від ”30” серпня 2000 р).  На сьогодні загальна площа музею (2 кімнати) – 41,90 м², експозиційна  площа  - 18,95 м . Усі експонати зібрані силами студентів та викладачів навчального закладу протягом 20 років.

   За час свого існування історико - краєзнавчий музей Відокремленого підрозділу «Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету» проводить роботу
  • по вивченню, зберіганню, використанню матеріальної та духовної культури,
  • залученню студентів  технікуму до вивчення національних та світових історико-культурних традицій,
  •  виконанню державних, обласних, міських програм по відродженню національної культури, патріотичному вихованню молодого покоління, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства,
  • вшанування пам’яті полеглих під час Великої Вітчизняної війни, вшанування жертв голодомору 1932-1933 р.р.,
  • вихованню любові до історії навчального закладу та рідного краю, відповідного ставлення до природи, навколишнього середовища.   

Головними напрямками роботи музею є:
м

- Дослідницька діяльність
- Фондова робота
- Експозиційна робота

- Просвітницька робота
- Культурно-масова робота


      Проста і світла кімната увібрала в себе все, чим був багатий побут селянської родини – заможної чи не дуже. Звичайно ж, є у всьому цьому деяка доля умовності, бо все зібрано в одній кімнаті. Але тут затишно, все наповнено любов’ю.

      На базі кімнати-музею діє гурток.

Перегорнемо сторінки минулого…  

        У нашій «Світлиці» зібрана колекція рушників.

       Рушник на стіні… Давній український звичай. Не було, здається, в селі та й на Україні жодної оселі, якої б він не прикрашав. Хоч би яке убоге судилося українцю життя, а все ж ця естетична принада за всякчас знаходила місце в помешканнях – хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна хата, - всюди палахкотіли багатством рушники. Хата без рушників, - казали в народі, - що хата без дітей.
     У кожній українській хаті завжди був святий кут. Або його ще називали парадний кут, покуть, червоний кут, у якому розміщували ікони, прикрашені тканими або вишиваними рушниками, цілющим зіллям та квітами. На одній із стін можна бачити декілька ікон та лампадку.

     Олександр Довженко так писав про українську хату: «… біла, з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристановища людського. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть!», житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів».

          Щодо традиційного інтер’єру українського житла, то він ще із часів давньоруського періоду характеризувався типологічною єдністю. І тому українська вариста піч завжди займала внутрішній кут хати. Вона була центром житла, його душею. У народі говорили: « Без пічного вогню хата мертва». Піч – це мати в хаті, її головний оберіг. Це тепло, і затишок, і спочинок, і лікарня. У печі не лише готували страви, вона створювала особливе родинне тепло, об’єднувала навіть розсварених чоловіка з жінкою, для дітей же була справжнім притулком.

            Не можна уявити українську сім’ю без дітей. Колиску для дітей робили  дерев’яну, її прикрашали різьбою, рушниками, а матрацик робили з квітів.

      Характерною особливістю традиційного українського вбрання є його декоративна мальовничість, яка відбиває розвиток ремесел, високу культуру виробництва матеріалів для одягу, володіння багатьма видами і техніками опорядження та декорування одягу.

     Комплекс чоловічого селянського одягу складався із сорочки до колін, що одягалася на випуск та підперезувалась шкіряним або в’язаним поясом, а також нешироких штанів. На поясі кріпилися різні необхідні речі – кресило, гребінь, невеликий ніж. Головний убір становила валяна шапка, взуттям служили личаки або шкіряні постоли. У прохолодні пори року одягали сукняну свиту, взимку – хутряний кожух.

    Жіночий народний одяг складався з сорочки, запаски, дерги або плахти, корсетки, свити або юпки, кожуха. Жіночі сорочки по рукавах, поликах, коміру,  нагрудній частині вишивалися льняною біло- сірою або червоною та чорною ниткою.

    Дівоче вбрання голови було, як правило, жінкоподібне. Віночки з роду-віку були найкращою окрасою дівчини, неодмінною ознакою українського національного одягу. Український віночок був не просто окрасою, а ще й вважався оберегом, «знахарем душі».

Україна завжди славилась своєю національною кухнею. У цій колекції представлено традиційний український посуд. Це глечики, глиняні миски, кухоль та інші. Українська кухня багата на традиції, відрізняється розмаїттям страв та їх смаковими та поживними властивостями. Однією з улюблених страв українців є вареники.

    Найбільш поширеними в Україні були страви, виготовлені з рослинних складників. Узагалі щоденну їжу можна розподілити на дві групи: страви з рослин і страви тваринного походження. Українській кухні властиве приготування страв переважно способами варіння й тушкування і меншою мірою смаження й печіння, що зумовлене конструкцією української печі.

 
Панель управління
 
презент
Презентація спеціальностей

клип
Клип - Завтра будет лучше чем вчера

Популярні статті
» День визволення Донбасу від німецько-фашистських загарб ...
» День Знань
» Пропозиції щодо зміни обсягу державного замовлення
» Краматорський розсадний декоративних культур
» Розклад вступних випробувань
 
автобус
Розклад руху автобусу
Опит
Вы учитесь на

Землеустроителя
Гидромелиоратора
Агронома
Я выпускник
Сотрудник
Абитуриент
Просто гость

 
ONLINE
Сейчас на сайте:
Пользователей: 0
Отсутствуют.

Гостей: 11
Всего: 11

20-ка посетивших:
Пользователей: 10
BruceAnype DennisStesy
dirrid Glogueyb
Gregoryel JustineBedge
KenaLoofs Marylngop
ritatome Yousifhduqy

 
 

Адреса: ВП "КТЛНАУ", 85103, вул. Учбова, 1, м. Костянтинівка, Доsнецька обл. 8 (06272) 98785; 98722; 98783 fax: 8 (06272) 98721 E-mail: ktlnau1@ukr.net

/tr